ПОЛАПРИЛ А капсули тверді по 10 мг/10 мг №30 (10х3)

Склад

Діючі речовини: раміприл; амлодипін.

Одна капсула містить:

5 мг раміприлу та 5 мг амлодипіну (у вигляді амлодипіну бесилату) або 5 мг раміприлу та 10 мг амлодипіну (у вигляді амлодипіну бесилату) або 10 мг раміприлу та 10 мг амлодипіну (у вигляді амлодипіну бесилату).

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, кросповідон (тип Б), гліцеролу дибегенат.

Оболонка капсули: желатин, титану діоксид (E 171), індигокармін (E 132).

Лікарська форма

Капсули тверді.

Основні фізико-хімічні властивості.

Капсули 5 мг + 5 мг: тверді желатинові капсули розміру 3 блакитного кольору, наповнені білим або майже білим порошком, можливий злегка ущільнений агломерат.

Капсули 5 мг + 10 мг: тверді желатинові капсули з білим корпусом та синьою кришечкою, розмір 1, наповнені білим або майже білим порошком або злегка ущільненим агломератом.

Капсули 10 мг + 10 мг: тверді желатинові капсули синього кольору, розмір 1, з білим або майже білим порошком або злегка ущільненим агломератом усередині.

Фармакотерапевтична група

Засоби, що впливають на серцево-судинну систему. Препарати, що діють на ренін-ангіотензинову систему. Комбінований препарат: інгібітор ангіотензинперетворювального ферменту та блокатор кальцієвих каналів.

Код АТХ: C09BB07.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Раміприл

Механізм дії. Раміприл є проліками, які в організмі перетворюються на активний метаболіт раміприлат. Раміприлат пригнічує фермент дипептидилкарбоксипептидазу I (ангіотензинперетворювальний фермент, кініназа II), що забезпечує перетворення ангіотензину I на вазоконстриктор ангіотензин II та розщеплення вазодилататора брадикініну. Зниження синтезу ангіотензину II та пригнічення розщеплення брадикініну призводить до розширення судин та зменшення вивільнення альдостерону.

У пацієнтів негроїдної раси афро-карибського походження, у яких гіпертензія зазвичай супроводжується низьким рівнем реніну, відповідь на монотерапію інгібітором АПФ може бути менш вираженою.

Фармакодинамічні ефекти. При застосуванні раміприлу спостерігається виражене зниження периферичного судинного опору, при цьому нирковий плазмотік та швидкість клубочкової фільтрації зазвичай залишаються стабільними. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією артеріальний тиск знижується як у положенні лежачи, так і стоячи, без компенсаторного збільшення частоти серцевих скорочень.

Після одноразового перорального прийому антигіпертензивний ефект розвивається впродовж 1–2 годин, максимальний ефект зазвичай настає через 3–6 годин та зберігається приблизно 24 години. Максимальний антигіпертензивний ефект при регулярному прийомі, як правило, відзначається через 3–4 тижні та підтримується при тривалому лікуванні (до 2 років). Раптове припинення прийому раміприлу не призводить до швидкого «рикошетного» підвищення артеріального тиску.

Амлодипін

Механізм дії. Амлодипін належить до дигідропіридинових блокаторів повільних кальцієвих каналів. Він гальмує трансмембранний потік іонів кальцію в гладкі м’язи судин та міокард, що зумовлює вазодилатацію.

Антигіпертензивна дія амлодипіну пов’язана переважно з прямим розслабленням гладких м’язів судин. При стенокардії зменшення ішемії міокарда відбувається внаслідок зниження загального периферичного опору та поліпшення постачання міокарда киснем. При прийомі 1 раз на добу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією препарат забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин у положенні лежачи та стоячи. Через поступовий початок дії різкого падіння тиску, як правило, не відбувається.

Амлодипін не має суттєвого впливу на ліпідний профіль крові і може застосовуватися у пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою.

Фармакокінетика

Раміприл

Абсорбція. Після перорального прийому раміприл швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті, максимальна концентрація у плазмі досягається впродовж приблизно 1 години. За даними виведення із сечею, абсорбція становить щонайменше 56 % та істотно не залежить від прийому їжі. Біодоступність активного метаболіту раміприлату після прийому 2,5–5 мг раміприлу становить близько 45 %. Максимальна концентрація раміприлату в плазмі досягається протягом 2–4 годин. Рівноважні концентрації раміприлату при прийомі 1 раз на добу встановлюються приблизно на 4-й день терапії.

Розподіл. Зв’язування раміприлу з білками сироватки становить приблизно 73 %, раміприлату – близько 56 %.

Метаболізм. Раміприл практично повністю метаболізується до раміприлату, дикетопіперазинового ефіру, дикетопіперазинової кислоти й глюкуронідів раміприлу та раміприлату.

Виведення. Метаболіти виводяться переважно нирками. Концентрація раміприлату в плазмі знижується поліфазно. Через насичуване зв’язування з ангіотензинперетворювальним ферментом та повільну дисоціацію кінцева фаза виведення подовжена при дуже низьких концентраціях. При багаторазовому застосуванні в дозах 5–10 мг ефективний період напіввиведення раміприлату становить близько 13–17 годин, при нижчих дозах може бути довшим. Після одноразового прийому в грудному молоці раміприл та його метаболіти не виявлялися; даних щодо багаторазового прийому немає.

Порушення функції нирок. При зниженні функції нирок виведення раміприлату сповільнюється, нирковий кліренс зменшується пропорційно кліренсу креатиніну, тому концентрації в плазмі вищі та зберігаються довше.

Порушення функції печінки. У пацієнтів із печінковою недостатністю перетворення раміприлу на раміприлат відбувається повільніше через знижену активність печінкових естераз. Концентрація раміприлу в плазмі вища, однак максимальні концентрації раміприлату зазвичай подібні до таких у пацієнтів із нормальною функцією печінки.

Лактація. Після однократного перорального прийому 10 мг раміприлу в грудному молоці його не виявлено. Вплив багаторазового прийому на грудне молоко не вивчений.

Амлодипін

Абсорбція та розподіл. Після перорального прийому в терапевтичних дозах амлодипін добре всмоктується, максимальні концентрації у плазмі спостерігаються через 6–12 годин. Абсолютна біодоступність оцінюється в межах 64–80 %. Орієнтовний об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. In vitro близько 97,5 % препарату зв’язується з білками плазми. Прийом їжі не впливає на біодоступність.

Метаболізм та виведення. Кінцевий період напіввиведення становить приблизно 35–50 годин і не змінюється при прийомі 1 раз на добу. Амлодипін інтенсивно метаболізується в печінці до фармакологічно неактивних метаболітів. Приблизно 10 % дози виводиться із сечею у незміненому вигляді, близько 60 % – у вигляді метаболітів.

Порушення функції печінки. У пацієнтів з печінковою недостатністю кліренс амлодипіну знижується, що спричиняє підвищення AUC та подовження періоду напіввиведення приблизно на 40–60 %.

Пацієнти літнього віку. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі подібний до такого у молодших пацієнтів, проте спостерігається тенденція до зниження кліренсу, збільшення AUC та періоду напіввиведення.

Порушення функції нирок. Амлодипін активно метаболізується до неактивних метаболітів, близько 10 % виводиться із сечею у незміненому вигляді. Зміни концентрацій у плазмі не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не видаляється діалізом.

Показання

Препарат ПОЛАПРИЛ А застосовують для лікування артеріальної гіпертензії у дорослих пацієнтів, у яких артеріальний тиск уже належним чином контролюється одночасним прийомом раміприлу та амлодипіну в дозах, що відповідають комбінації в одній капсулі.

Протипоказання

Пов’язані з ПОЛАПРИЛ А: гіперчутливість до раміприлу, амлодипіну, інших інгібіторів АПФ, похідних дигідропіридину або будь-якого допоміжного компонента препарату.

Пов’язані з раміприлом:

Наявність ангіоневротичного набряку в анамнезі (спадковий, ідіопатичний або пов’язаний із прийомом інгібіторів АПФ чи антагоністів рецепторів ангіотензину II).

Проведення методів екстракорпоральної терапії, при яких кров контактує з негативно зарядженими поверхнями (зокрема гемодіаліз або гемофільтрація з використанням певних мембран з високою інтенсивністю потоку, наприклад поліакрилонітрилових; аферез ЛПНЩ з декстрану сульфатом) у зв’язку з ризиком тяжких анафілактоїдних реакцій.

Виражений двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної функціонуючої нирки.

Гіпотензивні або гемодинамічно нестабільні стани.

Одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів із цукровим діабетом або порушенням функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м²).

Одночасне застосування із сакубітрилом/валсартаном та впродовж 36 годин до або після його прийому.

Вагітність та період планування вагітності.

Пов’язані з амлодипіном:

Тяжка артеріальна гіпотензія.

Шок, зокрема кардіогенний.

Обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад тяжкий аортальний стеноз).

Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Дитячий вік.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Раміприл

Протипоказані комбінації.

Методи екстракорпоральної терапії із контактуючими з кров’ю негативно зарядженими поверхнями (деякі високопотокові мембрани для гемодіалізу чи гемофільтрації, аферез ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату) – підвищений ризик тяжких анафілактоїдних реакцій. У таких ситуаціях слід використовувати інші мембрани або антигіпертензивні засоби інших класів.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи комбінацією інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену супроводжується підвищенням ризику гіпотензії, гіперкаліємії та погіршення функції нирок. Така комбінація не рекомендується, а у пацієнтів з діабетичною нефропатією є протипоказаною.

Комбінація з сакубітрилом/валсартаном протипоказана через ризик ангіоневротичного набряку.

Калійзберігаючі засоби та калій.

Солі калію, калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, триамтерен, амілорид), деякі інші препарати, що підвищують рівень калію (триметоприм, ко-тримоксазол, такролімус, антагоністи рецепторів ангіотензину II), можуть спричинити гіперкаліємію. При комбінованому застосуванні потрібен частий контроль рівня калію у сироватці.

Циклоспорин, гепарин. Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може сприяти розвитку гіперкаліємії, вимагає моніторингу калію.

Антигіпертензивні засоби, діуретики, препарати, що знижують тиск. Можливе посилення гіпотензивного ефекту раміприлу при одночасному застосуванні діуретиків, нітратів, деяких антидепресантів, анестетиків, алкоголю, альфа-адреноблокаторів. Необхідний контроль артеріального тиску.

Вазопресорні симпатоміметики. Ізопротеренол, добутамін, допамін, адреналін можуть зменшувати антигіпертензивний ефект раміприлу. Рекомендується моніторинг артеріального тиску.

Алопуринол, імуносупресори, цитостатики, кортикостероїди, прокаїнамід. Можливе підвищення ризику змін показників крові, тому потрібен контроль аналізів.

Препарати літію. Інгібітори АПФ знижують кліренс літію, підвищуючи ризик токсичності. Необхідний моніторинг рівня літію.

Протидіабетичні засоби, інсулін. Можливе посилення гіпоглікемічного ефекту. Рекомендовано контролювати рівень глюкози крові.

НПЗП (у тому числі ацетилсаліцилова кислота). Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект та підвищувати ризик погіршення функції нирок і гіперкаліємії при комбінуванні з інгібіторами АПФ.

Інгібітори mTOR та вілдагліптин. Повідомлялося про підвищення частоти ангіоневротичного набряку при комбінації з інгібіторами АПФ. Слід бути обережними на початку такої терапії.

Амлодипін

Інгібітори CYP3A4. Потужні та помірні інгібітори CYP3A4 (інгібітори протеаз, азольні протигрибкові засоби, макроліди, верапаміл, дилтіазем) можуть збільшувати експозицію амлодипіну, особливо у літніх пацієнтів, тому може знадобитися корекція дози та клінічний моніторинг.

Індуктори CYP3A4. Рифампіцин, звіробій та інші індуктори CYP3A4 можуть знижувати концентрацію амлодипіну, тому препарат слід застосовувати обережно.

Прийом амлодипіну з грейпфрутовим соком не рекомендований через можливе посилення антигіпертензивного ефекту.

Дантролен (інфузія). Через ризик гіперкаліємії та тяжких порушень серцевої діяльності одночасне застосування блокаторів кальцієвих каналів та дантролену слід уникати у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії, або при її лікуванні.

Інші лікарські засоби. Амлодипін може посилювати гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних препаратів. У дослідженнях не виявлено клінічно значущого впливу амлодипіну на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину чи циклоспорину.

Циклоспорин. У пацієнтів з трансплантованою ниркою можливе підвищення залишкових концентрацій циклоспорину (до 0–40 %), тому потрібен контроль рівня циклоспорину та, за необхідності, корекція його дози.

Симвастатин. Комбінування 10 мг амлодипіну з 80 мг симвастатину призводило до зростання експозиції симвастатину приблизно на 77 %. У пацієнтів, які приймають амлодипін, дозу симвастатину слід обмежити до 20 мг на добу.

Такролімус. Можливе підвищення рівня такролімусу в крові, тому необхідний його регулярний контроль і корекція дози.

Інгібітори mTOR. Сиролімус, темсиролімус, еверолімус є субстратами CYP3A; амлодипін як слабкий інгібітор CYP3A може підвищувати їх експозицію.

Силденафіл. Одноразовий прийом силденафілу 100 мг не змінював фармакокінетику амлодипіну; при комбінованому застосуванні гіпотензивний ефект кожного препарату зберігається.

Етанол, циметидин, антациди. Амлодипін не впливав на фармакокінетику етанолу; комбінування з циметидином або препаратами алюмінію/магнію істотно не змінювало фармакокінетику амлодипіну.

Особливості застосування

Рекомендується обережність у пацієнтів, які одночасно приймають діуретики та можуть мати дефіцит рідини або електролітів. У таких випадках потрібен контроль функції нирок та рівнів калію в сироватці.

Раміприл

Подвійна блокада РААС. Комбінація інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та погіршення функції нирок, тому не рекомендується. Якщо подвійна блокада вважається вкрай необхідною, її слід проводити під наглядом спеціаліста з частим контролем функції нирок, електролітів і артеріального тиску. Інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину II не слід одночасно застосовувати у пацієнтів з діабетичною нефропатією.

Вагітність. Лікування інгібіторами АПФ під час вагітності протипоказано. При встановленні вагітності прийом інгібітора АПФ слід негайно припинити та, за потреби, замінити іншим препаратом, дозволеним до застосування у вагітних.

Пацієнти з високим ризиком гіпотензії.

Особливий нагляд потрібен у хворих із вираженою активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи: при тяжкій гіпертензії, декомпенсованій серцевій недостатності, значних клапанних стенозах, однобічному стенозі ниркової артерії при функціонуючій другій нирці, цирозі печінки з/без асциту, перед великими хірургічними втручаннями або при застосуванні анестетиків, що знижують тиск. До початку терапії рекомендується скоригувати дегідратацію, гіповолемію та порушення електролітного балансу (з обережністю у пацієнтів з серцевою недостатністю).

Обережність потрібна в пацієнтів з транзиторною або персистуючою серцевою недостатністю після інфаркту міокарда та осіб із ризиком ішемії міокарда або мозку у разі гострої гіпотензії. На початку лікування ці пацієнти мають перебувати під ретельним медичним наглядом.

Пацієнти літнього віку. Див. розділ «Спосіб застосування та дози».

Хірургічні втручання. Якщо можливо, інгібітори АПФ (у тому числі раміприл) рекомендується відмінити за 1 добу до операції.

Моніторинг функції нирок. До початку і впродовж лікування слід оцінювати функцію нирок, особливо у перші тижні терапії та в пацієнтів із нирковою недостатністю або після трансплантації нирки. При погіршенні функції нирок дозу необхідно коригувати або припинити застосування.

Ангіоневротичний набряк. При появі ангіоневротичного набряку (набряк обличчя, язика, гортані, утруднення дихання) прийом раміприлу слід негайно припинити та розпочати невідкладну терапію. Пацієнт має перебувати під наглядом щонайменше 12–24 години до повного зникнення симптомів. Описані випадки інтестинального ангіоневротичного набряку з абдомінальним болем (з нудотою/блюванням або без них).

Одночасне застосування раміприлу із сакубітрилом/валсартаном, рацекадотрилом, інгібіторами mTOR або вілдагліптином підвищує ризик ангіоневротичного набряку і потребує особливої обережності або є протипоказаним (для сакубітрилу/валсартану).

Анафілактичні реакції при десенсибілізації. На тлі інгібування АПФ зростає ризик та тяжкість анафілактичних/анафілактоїдних реакцій на отруту комах та інші алергени. Перед десенсибілізацією рекомендується тимчасово припинити прийом раміприлу.

Гіперкаліємія. Ризик підвищення калію є у пацієнтів з нирковою недостатністю, віком понад 70 років, неконтрольованим цукровим діабетом, при одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, солей калію, деяких інших препаратів або за умов дегідратації, гострої серцевої декомпенсації, метаболічного ацидозу. У таких випадках потрібен регулярний контроль калію.

Гіпонатріємія. Описані випадки синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону з гіпонатріємією, тому у пацієнтів групи ризику та осіб літнього віку рекомендується періодично контролювати рівень натрію.

Нейтропенія/агранулоцитоз. Повідомлялося про рідкі випадки нейтропенії, агранулоцитозу, тромбоцитопенії, анемії та пригнічення функції кісткового мозку. При наявності факторів ризику (порушення функції нирок, системні захворювання сполучної тканини, супутня терапія препаратами, що впливають на показники крові) рекомендується регулярний контроль кількості лейкоцитів.

Етнічні особливості. Ангіоневротичний набряк частіше виникає у пацієнтів темношкірої раси. Антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ у них може бути менш вираженим через більш часто низький рівень реніну.

Кашель. Для інгібіторів АПФ характерний непродуктивний стійкий кашель, що зникає після відміни препарату. Це слід враховувати при диференційній діагностиці.

Амлодипін

Безпека і ефективність застосування амлодипіну при гіпертензивному кризі спеціально не вивчалися.

Пацієнти з серцевою недостатністю. У тяжкій серцевій недостатності (III–IV клас за NYHA) амлодипін слід застосовувати з обережністю. У довготривалому плацебо-контрольованому дослідженні у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю частота набряку легень була вищою в групі амлодипіну. Блокатори кальцієвих каналів можуть у майбутньому збільшувати ризик серцево-судинних подій і смерті у цієї категорії пацієнтів.

Порушення функції печінки. Через подовжений період напіввиведення та підвищене AUC у пацієнтів з печінковою недостатністю лікування слід починати з нижньої межі діапазону доз, підвищуючи дозу повільно під ретельним наглядом. При тяжкій печінковій недостатності особливо необхідні повільне титрування дози і тісний моніторинг.

Пацієнти літнього віку. Дозу амлодипіну підвищують обережно (див. «Фармакокінетика» та «Спосіб застосування та дози»).

Порушення функції нирок. Амлодипін можна призначати у звичайних дозах, оскільки його фармакокінетика істотно не залежить від ступеня ниркової недостатності. Препарат не виводиться діалізом.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Застосування препарату ПОЛАПРИЛ А протипоказано під час вагітності та годування груддю.

Амлодипін. Не слід застосовувати вагітним та жінкам, що планують вагітність. Якщо вагітність встановлена під час терапії, амлодипін необхідно відмінити та за потреби замінити іншим препаратом, дозволеним для вагітних.

Раміприл. Інгібітори АПФ протипоказані при вагітності. Їх застосування в II–III триместрі може спричинити тяжкі ураження плода та новонародженого (гіпотензія, анурія, ниркова недостатність, гіпоплазія кісток черепа, летальні випадки). Повідомлялося про олігогідрамніон, пов’язаний з порушенням функції нирок плода, з наступною контрактурою кінцівок, черепно-лицьовими деформаціями та гіпоплазією легень. Застосування інгібіторів АПФ у I триместрі також може підвищувати ризик вроджених вад розвитку. При підтвердженні вагітності лікування інгібіторами АПФ слід припинити якнайшвидше.

Жінкам репродуктивного віку до початку терапії інгібіторами АПФ необхідно пояснити потенційні ризики, а призначення можливе лише після ретельної оцінки співвідношення користі/ризику.

Період годування груддю. Амлодипін виділяється у грудне молоко; доза, яку отримує дитина, оцінюється приблизно в 3–7 % від материнської (максимально до 15 %). Вплив амлодипіну на немовля невідомий. Через обмеженість даних щодо раміприлу при лактації його застосування не рекомендується; бажано обирати інші препарати з більш відомим профілем безпеки для новонароджених і недоношених.

Фертильність

У дослідженнях на тваринах при застосуванні високих доз амлодипіну спостерігали репродуктивну токсичність. Повідомлялося про оборотні біохімічні зміни голівки сперматозоїдів у деяких пацієнтів при застосуванні блокаторів кальцієвих каналів. Даних щодо впливу амлодипіну на фертильність людини недостатньо.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Препарат ПОЛАПРИЛ А може чинити незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Симптоми, пов’язані зі зниженням артеріального тиску (запаморочення, головний біль, підвищена втомлюваність), можуть погіршувати концентрацію уваги та швидкість реакції. Це особливо важливо враховувати на початку лікування, при зміні дози або переході з інших препаратів.

Спосіб застосування та дози

Препарат ПОЛАПРИЛ А не призначений для початкової терапії артеріальної гіпертензії. Спочатку дози раміприлу та амлодипіну слід підібрати індивідуально у вигляді окремих препаратів. Після встановлення оптимальної дози кожного компонента можливий перехід на комбінований препарат ПОЛАПРИЛ А з відповідною фіксованою дозою в одній капсулі.

Рекомендована доза – одна капсула 1 раз на добу. Максимальна добова доза – одна капсула 10 мг / 10 мг.

Пацієнти, які отримують діуретики. Через можливість зневоднення та/або втрати електролітів слід контролювати функцію нирок та рівень калію в сироватці.

Особливі категорії пацієнтів

Порушення функції нирок. Для визначення оптимальної початкової та підтримувальної дози у пацієнтів з нирковою недостатністю проводять окреме титрування раміприлу та амлодипіну. Раміприл виводиться при гемодіалізі в невеликій кількості, тому прийом слід планувати через кілька годин після процедури.

Рекомендації щодо добової дози раміприлу залежно від кліренсу креатиніну:

Кліренс креатиніну ≥ 60 мл/хв: корекція початкової дози не потрібна; максимальна добова доза – 10 мг.

Кліренс 30–60 мл/хв: початкова доза 2,5 мг на добу, максимальна доза – 5 мг.

Кліренс 10–30 мл/хв: початкова доза 1,25 мг на добу, максимальна – 5 мг.

Пацієнти з артеріальною гіпертензією на гемодіалізі: початкова доза 1,25 мг, максимальна добова доза – 5 мг.

Амлодипін не виводиться гемодіалізом, тому пацієнтам, що діалізуються, його застосовують з особливою обережністю.

При лікуванні ПОЛАПРИЛ А необхідний регулярний контроль функції нирок і калію в сироватці. У разі погіршення функції нирок препарат відміняють і переходять на окремі компоненти з відповідною корекцією доз.

Порушення функції печінки. Максимальна добова доза раміприлу в цій категорії пацієнтів становить 2,5 мг. Конкретні дозові рекомендації для пацієнтів з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня не встановлені. Оскільки дозування 1,25 мг та 2,5 мг раміприлу не представлено в комбінації ПОЛАПРИЛ А, препарат у цих дозах у вигляді фіксованої комбінації застосовувати не можна.

Пацієнти літнього віку. Лікування слід починати з нижчих доз з подальшим обережним титруванням. Застосування ПОЛАПРИЛ А не рекомендується пацієнтам віком 75 років і старше або дуже ослабленим хворим.

Звичайні дози амлодипіну можуть призначатися пацієнтам літнього віку, проте при підвищенні дози потрібна обережність.

Спосіб застосування. Оскільки їжа не впливає на всмоктування раміприлу та амлодипіну, препарат можна приймати незалежно від прийому їжі, бажано в один і той самий час доби. Капсули ковтають цілими, не розжовуючи та не подрібнюючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Діти. ПОЛАПРИЛ А не рекомендується застосовувати дітям.

Передозування

Передозування раміприлом

Можливі симптоми: виражена периферична вазодилатація з тяжкою гіпотензією і шоком, брадикардія, електролітні порушення, гостра ниркова недостатність.

Лікування: ретельний нагляд за пацієнтом, симптоматична і підтримувальна терапія. Можливе промивання шлунка, застосування адсорбентів, заходи для стабілізації гемодинаміки (альфа1-адреноміметики, ангіотензин II – ангіотензинамід). Раміприлат погано видаляється при гемодіалізі.

Передозування амлодипіном

Досвід навмисного передозування обмежений. Можливі: значна периферична вазодилатація, виражена пролонгована гіпотензія аж до шоку, рефлекторна тахікардія. Рідко описано некардіогенний набряк легень з відстроченим початком (24–48 годин), що може потребувати ШВЛ. Ранні реанімаційні заходи для підтримки перфузії (у тому числі інфузії) можуть сприяти розвитку набряку легень.

Лікування: активна підтримка функції серцево-судинної системи, частий моніторинг серцевої та дихальної діяльності, контроль об’єму циркулюючої крові та діурезу. Пацієнт має перебувати в горизонтальному положенні з піднятими нижніми кінцівками. За відсутності протипоказань можливе застосування вазоконстрикторів для відновлення судинного тонусу і тиску, а також внутрішньовенне введення кальцію глюконату для подолання ефектів блокади кальцієвих каналів.

Може бути доцільним промивання шлунка. У здорових добровольців введення активованого вугілля протягом 2 годин після прийому 10 мг амлодипіну зменшувало його абсорбцію. Через значний ступінь зв’язування з білками плазми гемодіаліз неефективний.

Побічні реакції

Для раміприлу найчастіше повідомлялося про гіперкаліємію, головний біль, запаморочення, гіпотензію, ортостатичну гіпотензію, непритомність, непродуктивний кашель, бронхіт, синусит, задишку, диспепсію, біль у животі, діарею, нудоту, блювання, шкірний висип (у тому числі макулопапульозний), м’язові судоми, міалгію, біль у грудях, підвищену втомлюваність. Серйозні реакції включають гіперкаліємію, нейтропенію/агранулоцитоз, панцитопенію, гемолітичну анемію, інфаркт міокарда, ангіоневротичний набряк, васкуліт, бронхоспазм, гострий панкреатит, печінкову недостатність, гостру ниркову недостатність, гепатит, тяжкі шкірні реакції (ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса – Джонсона, мультиформну еритему).

Для амлодипіну найбільш характерні сонливість, запаморочення, головний біль, тахікардія, припливи, біль у животі, нудота, периферичні набряки (особливо в ділянці щиколоток), загальна втомлюваність. Серйозними є лейкопенія, тромбоцитопенія, інфаркт міокарда, аритмії, васкуліт, гострий панкреатит, гепатит, ангіоневротичний набряк, тяжкі шкірні реакції (мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса – Джонсона).

Частота реакцій класифікується як: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10 000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (недостатньо даних).

Під час терапії раміприлом та амлодипіном окремо описано перелік побічних реакцій з боку різних органів і систем, включаючи порушення з боку крові, імунної, нервової, серцево-судинної, дихальної системи, травного тракту, печінки та жовчовивідних шляхів, шкіри та підшкірної клітковини, опорно-рухового апарату, нирок і сечовивідних шляхів, репродуктивної системи, а також загальні розлади. У разі появи будь-яких незвичних симптомів необхідно звернутися до лікаря.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції та відсутність ефективності лікарського засобу здійснюють через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності

• Бренд

  ПОЛАПРИЛ

• Виробник

  Польфарма С.А., ФЗ

• Рецепт

  Так

• Діюча речовина

  1 капсула містить 10 мг раміприлу та 10 мг амлодипіну (у вигляді амлодипіну бесилату)

• Дозування

  10 мг/10 мг

• Форма випуску

  Капсули

• Міжнародна назва

  Ramipril and amlodipine

• Кількість в упаковці

  30

• Фарм група

  Засоби, що впливають на серцево-судину систем. Засоби, що діють на ренін-ангіотензинову систему. Інгібітор ангіотензинперетворювального ферменту та бл

• АТХ-група

  C09BB07