ТАКНІ ЛОНГ капсули пролонгованої дії, тверді по 1 мг №50 (10х5) у пак. алюмінієвих

Склад

Діюча речовина: такролімус у вигляді такролімусу моногідрату.

1 капсула пролонгованої дії тверда містить такролімусу 0,5 мг, 1 мг, 3 мг або 5 мг у вигляді такролімусу моногідрату.

Допоміжні речовини вмісту капсули: етилцелюлоза, гіпромелоза, лактози моногідрат, магнію стеарат. Допоміжні речовини оболонки капсули: титану діоксид, заліза оксид жовтий, заліза оксид червоний, желатин. До складу капсул дозуванням 5 мг також входять заліза оксид чорний і понсо 4R.

Лікарська форма

Капсули пролонгованої дії тверді.

Основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули, наповнені порошком від білого до майже білого кольору. Зовнішній вигляд капсул відрізняється залежно від дозування та містить відповідне маркування.

Фармакотерапевтична група

Імуносупресанти. Інгібітори кальциневрину. Код АТХ L04A D02.

Фармакологічні властивості

Такролімус є високоактивним імуносупресантом. На молекулярному рівні його дія зумовлена зв’язуванням із цитозольним білком FKBP12. Комплекс FKBP12-такролімус зв’язується з кальциневрином та інгібує його, що призводить до пригнічення Т-клітинної активації і транскрипції генів цитокінів.

Такролімус пригнічує утворення цитотоксичних лімфоцитів, які відіграють ключову роль у реакції відторгнення трансплантата, а також пригнічує активацію Т-клітин, проліферацію В-клітин, утворення лімфокінів і експресію рецептора інтерлейкіну-2.

Після перорального застосування такролімус абсорбується у шлунково-кишковому тракті. Лікарський засіб у формі капсул пролонгованої дії має подовжений профіль абсорбції, середній час досягнення максимальної концентрації у крові становить приблизно 2 години. Прийом їжі знижує швидкість і ступінь абсорбції такролімусу.

Такролімус значною мірою зв’язується з еритроцитами та білками плазми крові, широко розподіляється в організмі, активно метаболізується переважно у печінці за участю CYP3A4, а також у стінці кишечнику. Основним шляхом елімінації є жовч, більша частина речовини виводиться з калом у вигляді метаболітів.

Показання

Лікарський засіб застосовують для попередження і лікування відторгнення алотрансплантата печінки та нирки у дорослих пацієнтів.

Також препарат застосовують для лікування відторгнення алотрансплантата, резистентного до стандартних режимів імуносупресивної терапії у дорослих пацієнтів.

Протипоказання

Препарат протипоказаний при гіперчутливості до такролімусу, інших макролідів або будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії

Такролімус метаболізується за участю CYP3A4, тому лікарські засоби, які інгібують або індукують цей фермент, можуть істотно змінювати концентрацію такролімусу в крові. Одночасне застосування таких препаратів потребує ретельного моніторингу рівня такролімусу, функції трансплантата, функції нирок, показників ЕКГ та клінічного стану пацієнта.

Слід уникати вживання грейпфрута або грейпфрутового соку, оскільки вони можуть підвищувати концентрацію такролімусу в крові та збільшувати ризик токсичності.

Не рекомендується одночасне застосування такролімусу з циклоспорином через ризик підвищення концентрації такролімусу та посилення нефротоксичної дії.

Сильні інгібітори CYP3A4, зокрема кетоконазол, ітраконазол, позаконазол, вориконазол, кларитроміцин, еритроміцин, ритонавір, кобіцистат та інші подібні засоби, можуть різко підвищувати рівень такролімусу в крові. За можливості такої комбінації слід уникати. Якщо одночасне застосування необхідне, потрібний частий контроль концентрації такролімусу і корекція дози.

Помірні або слабкі інгібітори CYP3A4, зокрема флуконазол, міконазол, азитроміцин, ніфедипін, дилтіазем, верапаміл, аміодарон, омепразол, лансопразол та деякі противірусні засоби, також можуть підвищувати рівень такролімусу і потребують моніторингу.

Індуктори CYP3A4, зокрема рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, препарати звіробою та деякі інші засоби, можуть знижувати концентрацію такролімусу в крові та підвищувати ризик відторгнення трансплантата. Їх застосування бажано уникати або проводити лише під ретельним контролем.

Слід уникати одночасного застосування з лікарськими засобами, що мають нефротоксичну або нейротоксичну дію, зокрема аміноглікозидами, ванкоміцином, нестероїдними протизапальними засобами, ганцикловіром, ацикловіром, амфотерицином В, цидофовіром або фоскарнетом, якщо такої комбінації можна уникнути.

Такролімус може підвищувати рівень фенітоїну у крові та впливати на метаболізм лікарських засобів, що метаболізуються CYP3A4. Також можливе зменшення кліренсу гормональних контрацептивів, тому вибір методу контрацепції потребує особливої обережності.

Такролімус може спричиняти або посилювати гіперкаліємію, тому слід уникати надмірного споживання калію, застосування калійзберігаючих діуретиків та з обережністю застосовувати засоби, що підвищують рівень калію в сироватці крові.

Імуносупресанти можуть знижувати ефективність вакцинації. Під час лікування такролімусом слід уникати застосування живих ослаблених вакцин.

Особливості застосування

Повідомлялося про помилки при застосуванні такролімусу, зокрема випадкову або неконтрольовану заміну лікарських форм негайного і пролонгованого вивільнення. Це може призводити до відторгнення трансплантата або токсичності. Пацієнт повинен застосовувати одну лікарську форму такролімусу з відповідним режимом дозування, а будь-які зміни мають проводитися лише під ретельним наглядом фахівця з трансплантології.

У початковий посттрансплантаційний період необхідний регулярний контроль артеріального тиску, ЕКГ, неврологічного статусу, зору, рівня глюкози натще, електролітів, особливо калію, функції печінки та нирок, гематологічних показників, коагулограми та рівня білка у плазмі крові.

Через ризик лікарських взаємодій інгібітори або індуктори CYP3A4 можна застосовувати одночасно з такролімусом лише після консультації з трансплантологом та за умови ретельного моніторингу концентрації препарату в крові.

Такролімус може спричиняти нефротоксичність, тому у пацієнтів із порушенням функції нирок необхідний особливо ретельний контроль. Ризик нефротоксичності підвищується при одночасному застосуванні з іншими нефротоксичними лікарськими засобами.

Під час лікування можливі шлунково-кишкові перфорації. У разі появи підозрілих симптомів необхідне негайне медичне обстеження та лікування. Під час епізодів діареї рівень такролімусу в крові може істотно змінюватися, тому потрібний додатковий моніторинг.

Повідомлялося про випадки гіпертрофії шлуночків або міжшлуночкової перегородки серця, що описувалися як кардіоміопатії. Такролімус також може подовжувати інтервал QT та спричиняти torsade de pointes, тому пацієнтам із факторами ризику порушень серцевого ритму потрібна особлива обережність.

У пацієнтів, які отримують імуносупресивну терапію, підвищується ризик розвитку лімфопроліферативних захворювань, злоякісних новоутворень, включаючи рак шкіри та саркому Капоші. Під час лікування слід обмежувати вплив сонячного світла та ультрафіолетового випромінювання, використовувати захисний одяг і сонцезахисні засоби.

На тлі імуносупресивної терапії підвищується ризик інфекцій, зокрема бактеріальних, грибкових, вірусних і протозойних, а також опортуністичних інфекцій, включаючи ЦМВ-інфекцію, нефропатію, асоційовану з BK-вірусом, і прогресуючу мультифокальну лейкоенцефалопатію, асоційовану з JC-вірусом.

Повідомлялося про розвиток синдрому задньої оборотної енцефалопатії. При появі головного болю, змін психічного стану, судом або порушень зору слід провести відповідні діагностичні процедури. У разі підтвердження діагнозу необхідно припинити системне застосування такролімусу та забезпечити належне лікування.

Під час лікування можливі розлади зору, які іноді прогресували до втрати зору. Пацієнт повинен повідомляти лікаря про зниження гостроти зору, зміну сприйняття кольорів, нечіткість зору або появу дефектів поля зору.

У пацієнтів із гемолітичною анемією, тромбоцитопенією, втомлюваністю, нестійкими неврологічними проявами, порушенням функції нирок і гарячкою слід розглянути можливість тромботичної мікроангіопатії, включаючи гемолітико-уремічний синдром і тромботичну тромбоцитопенічну пурпуру.

Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, повною лактазною недостатністю або мальабсорбцією глюкози-галактози. Понсо 4R може спричиняти алергічні реакції.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Такролімус проникає через плаценту. Лікування вагітних жінок допускається лише тоді, коли немає безпечнішої альтернативи, а очікувана користь виправдовує потенційний ризик для плода.

Рекомендується контролювати стан новонароджених, матері яких під час вагітності приймали такролімус, особливо функцію нирок. Існує ризик передчасних пологів і гіперкаліємії у новонародженого, яка зазвичай нормалізується самостійно.

Такролімус проникає у грудне молоко людини. Оскільки неможливо виключити несприятливий вплив на новонародженого, жінкам, які приймають препарат, слід припинити годування груддю.

У доклінічних дослідженнях такролімус негативно впливав на чоловічу фертильність, що проявлялося зниженням кількості сперматозоїдів та їх рухливості.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Такролімус може спричиняти зорові та неврологічні розлади, особливо при поєднанні з алкоголем. Під час лікування слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Такні Лонг є пероральною формою такролімусу, яку застосовують 1 раз на добу. Лікування має проводитися під ретельним контролем лікарів, які мають досвід імуносупресивної терапії у пацієнтів після трансплантації органів.

Різні пероральні форми такролімусу не слід замінювати без клінічного нагляду. Після переходу на іншу лікарську форму необхідно контролювати концентрацію такролімусу в крові та коригувати дозу для підтримання належної системної експозиції.

Дозування препарату визначають індивідуально на основі клінічної оцінки ризику відторгнення, переносимості препарату та даних моніторингу мінімального рівня такролімусу в крові.

Для профілактики відторгнення трансплантата нирки пероральну терапію розпочинають із добової дози 0,2–0,3 мг/кг, яку застосовують за один прийом вранці. Прийом препарату розпочинають протягом 24 годин після трансплантації.

Для профілактики відторгнення трансплантата печінки пероральну терапію розпочинають із добової дози 0,1–0,2 мг/кг 1 раз на добу вранці. Прийом препарату розпочинають через 12–18 годин після трансплантації.

При переведенні пацієнтів із такролімусу у формі капсул з негайним вивільненням, які застосовувалися 2 рази на добу, на Такні Лонг 1 раз на добу співвідношення добових доз зазвичай становить 1:1 у мг. Після переходу необхідний контроль мінімального рівня такролімусу та корекція дози за потреби.

Перехід із циклоспорину на такролімус слід проводити з обережністю. Одночасне застосування циклоспорину і такролімусу не рекомендується. Терапію такролімусом зазвичай розпочинають після визначення концентрації циклоспорину у крові та оцінки клінічного стану пацієнта.

Для лікування відторгнення алотрансплантата можуть застосовуватися підвищення дози такролімусу, посилення терапії кортикостероїдами або короткі курси терапії антитілами. При ознаках токсичності такролімусу може знадобитися зменшення дози.

Добову дозу препарату рекомендується приймати вранці 1 раз на добу. Капсули слід приймати цілими, одразу після виймання з блістера, запиваючи рідиною, бажано водою. Для максимальної абсорбції препарат слід приймати натще або щонайменше за 1 годину до чи через 2–3 години після їди.

Пропущену ранкову дозу необхідно прийняти якнайшвидше у той самий день. Не слід приймати подвійну дозу наступного ранку.

У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки може бути потрібне зниження дози. При порушенні функції нирок корекція дози зазвичай не потрібна, однак через нефротоксичний потенціал такролімусу необхідний ретельний моніторинг функції нирок.

Діти

Безпека та ефективність застосування лікарського засобу дітям віком до 18 років не встановлені. Наявні дані обмежені та не дають можливості надати рекомендації щодо дозування.

Передозування

Відомості про передозування обмежені. Повідомлялося про випадки випадкового передозування такролімусу, при яких спостерігалися тремор, головний біль, нудота, блювання, інфекції, кропив’янка, летаргійний стан, підвищення рівня азоту сечовини у крові, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові та підвищення рівня аланінамінотрансферази.

Специфічного антидоту немає. У разі передозування необхідні стандартні підтримувальні заходи та симптоматичне лікування. Діаліз, як правило, неефективний. При дуже високих концентраціях у плазмі крові в окремих випадках можуть бути ефективними гемофільтрація або діафільтрація. При пероральному передозуванні можуть бути ефективними промивання шлунка або застосування адсорбентів, якщо ці заходи розпочати одразу після прийому препарату.

Побічні реакції

Профіль побічних реакцій імуносупресантів складно встановити точно через особливості основного захворювання та велику кількість лікарських засобів, що застосовують після трансплантації.

Найчастішими побічними реакціями є тремор, порушення функції нирок, гіперглікемічні стани, цукровий діабет, гіперкаліємія, інфекції, артеріальна гіпертензія та безсоння.

На тлі терапії такролімусом підвищується ризик вірусних, бактеріальних, грибкових і протозойних інфекцій. Можливе погіршення перебігу наявних інфекцій, а також розвиток локальних або генералізованих інфекцій.

У пацієнтів, які отримують імуносупресивну терапію, існує підвищений ризик злоякісних новоутворень. При застосуванні такролімусу повідомлялося про лімфопроліферативні захворювання, асоційовані з вірусом Епштейна–Барр, злоякісні новоутворення шкіри та саркому Капоші.

З боку крові та лімфатичної системи можливі анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, лейкоцитоз, коагулопатії, панцитопенія, нейтропенія, тромботична мікроангіопатія, тромботична тромбоцитопенічна пурпура, істинна еритроцитарна аплазія, агранулоцитоз і гемолітична анемія.

З боку імунної системи можливі алергічні та анафілактоїдні реакції.

З боку обміну речовин можливі цукровий діабет, гіперглікемія, гіперкаліємія, метаболічний ацидоз, порушення рівня електролітів, гіпонатріємія, затримка рідини, гіперурикемія, гіпомагніємія, гіпокаліємія, гіпокальціємія, зниження апетиту, гіперхолестеринемія, гіперліпідемія, гіпертригліцеридемія та гіпофосфатемія.

З боку психіки та нервової системи можливі безсоння, сплутаність свідомості, дезорієнтація, депресія, тривожність, галюцинації, психічні розлади, головний біль, тремор, судоми, порушення свідомості, периферичні нейропатії, запаморочення, парестезії, енцефалопатія, порушення мозкового кровообігу, кома, порушення мовлення, парези, амнезія та синдром задньої оборотної енцефалопатії.

З боку органів зору можливі затуманення зору, світлобоязнь, катаракта, сліпота та оптична нейропатія. З боку органів слуху можливі шум у вухах, зниження слуху, нейросенсорна глухота та інші порушення слуху.

З боку серця і судин можливі артеріальна гіпертензія, ішемічні коронарні розлади, тахікардія, серцева недостатність, шлуночкові та суправентрикулярні аритмії, кардіоміопатії, гіпертрофія шлуночків, пальпітація, аритмія типу torsade de pointes, кровотечі, тромбоемболічні та ішемічні ускладнення, шок та інфаркт.

З боку дихальної системи можливі задишка, кашель, плевральний випіт, фарингіт, закладеність носа, риніт, астма, дихальна недостатність та гострий респіраторний дистрес-синдром.

З боку шлунково-кишкового тракту можливі діарея, нудота, блювання, біль у животі, запальні захворювання шлунково-кишкового тракту, кровотечі, виразки та перфорації, асцит, стоматит, запор, диспепсія, метеоризм, панкреатит, кишкова непрохідність і гастроезофагеальна рефлюксна хвороба.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів можливі порушення функції печінки, розлади жовчних проток, гепатоцелюлярні ураження, гепатит, холестаз, жовтяниця, венооклюзійна хвороба печінки, тромбоз печінкової артерії та печінкова недостатність.

З боку шкіри можливі висипання, свербіж, алопеція, акне, гіпергідроз, дерматит, фоточутливість, токсичний епідермальний некроліз і синдром Стівенса–Джонсона.

З боку нирок та сечовидільної системи можливі порушення функції нирок, ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність, токсична нефропатія, тубулярний некроз, олігурія, анурія, гемолітико-уремічний синдром, нефропатія та геморагічний цистит.

Можливі також біль у суглобах, біль у спині, спазми м’язів, біль у кінцівках, гарячка, набряки, астенічні стани, порушення терморегуляції, збільшення або зниження маси тіла, відхилення лабораторних показників та первинна дисфункція трансплантата.

У разі появи будь-яких небажаних реакцій або підозри на відсутність ефективності лікарського засобу необхідно звернутися до лікаря або фармацевтичного працівника.

Термін придатності

Капсули пролонгованої дії тверді по 0,5 мг та 1 мг — 2 роки.

Капсули пролонгованої дії тверді по 3 мг та 5 мг — 2,5 року.

Після розкриття алюмінієвого пакета термін придатності становить 1 рік, але не більше терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання

Лікарський засіб не потребує спеціальних температурних умов зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від вологи та світла. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність

Такролімус несумісний з полівінілхлоридом. Трубки, шприци та інше обладнання, що використовується для приготування суспензії з вмісту капсул Такні Лонг, не повинні містити полівінілхлориду.

Упаковка

По 10 капсул пролонгованої дії твердих у блістері; по 5 блістерів в алюмінієвому пакеті з вологопоглинаючим пакетиком; по 1 алюмінієвому пакету в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

АТ Фармацевтичний завод Тева.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження діяльності: дільниця 1; H-4042 Дебрецен, вул. Паллагі 13, Угорщина.